Освітній тренінг для батьків

" Розуміння шляхів виховання дитини як умова формування конструктивного діалогу"

Шановні батьки, пам’ятайте!

У дітей, які не знають, що їм робити в час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині вибрати корисне заняття.

Потурбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким внаслідок «виховання».

Батьки, пам’ятайте! Фізичне покарання – це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур’я. Ремінь і тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину. Одурманюють її отрутою брехні.

Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятися брехнею.

Говоріть із дитиною так, щоб не залишилося жодного сумніву в тому, що ви керуєте турботою й тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.

Будьте, навіть у дрібницях, до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну домішку брехливості, штучності дуже добре помічають діти.

Не забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

Батьки,пам’ятайте! Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.

Рекомендації за підсумками тренігу від практичного психолога Тишковець Т.П.

Емоційні розлади у дітей

Агресія — це мотивована деструктивна поведінка, що суперечить нормам і правилам існування людей у суспільстві, яка завдає шкоди об'єктам нападу, завдає фізичного та мо­рального збитку людям або викликає в них психологічний дискомфорт.

Підтримка, на відміну від похвали, може надаватися за будь-якої спроби або невеликому прогресі. Коли дорослі висловлюють задоволення від того, що робить дитина, це підтримує її та стимулює продовжувати справу або зробити нові спроби.

(презентація у вкладеннях внизу сторінки)

ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ

5 порад для батьків

1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримкидля наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – ценайголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – цепро дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми небули – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це проуважність і любов…

2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться інаслідують, як впораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І, звісно, це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом, бостійкість - це не про те, щобніколи не падати, а про те, щоб вставати знову і знову…

3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагалиїм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макрорівні для народу, і на мікрорівні для сім’ї. Це означає говорити з дітьмиз повагою до їхвнутрішньої мудрості, розуміти бажання і потреби.Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вонимовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємовідповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає тежвтішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми знаємо,що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багатоболю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою миобов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною іщасливою!

4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть цівипробування війни, але час життя безцінний – і ми маємо жити, щоб не було - ми маємо Жити. І, звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – требазосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні ізалежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це івчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, іне лише в телефоні – є стільки стосункових ігор),допомагати подому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям,але й нам, дорослим…

5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, авідтак брати чимало нашої енергії , а тому ми потребуватимемо часуна регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати врежимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджаннятелефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і матидодатковий «павербанк». Тож подбаймо, щобу режимі дня дітейобов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніхулюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик дочогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди іт.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові,мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями необов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можутьдемонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою міроюзалежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати урезилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності,здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у життінайголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

18 листопада відзначається Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства.

Сексуальна експлуатація та сексуальне насильство щодо дітей є трагічною реальністю. Ця реальність може відбуватися з дітьми в Інтернеті, телефоном, на вулиці, вдома та в школі, і може відбуватись навіть з кимось із кола довіри, так і зовсім незнайомими людьми.

Наслідки такого порушення прав дітей завдають величезної шкоди фізичному та психічному здоров'ю дитини, часто на все життя.

Як запобігати таким випадкам з вашою дитиною

Встановіть довірливі відносини з дитиною. Вона повинна знати, що її люблять та їй довіряють;

Говоріть дитині, що її тіло недоторкане та належить лише їй;

Розкажіть дитині, що розмовляти з незнайомими дорослими не можна;

Вчіть дитину дотримуватися особистих кордонів;

Розкажіть дитині про існування "поганих" секретів і таємниць;

Поясніть дитині, що близький дорослий у будь-якому випадку їй повірить;

Поясніть правило "купальника" - інтимні частини тіла, це ті частини, що прикриті спідньою білизною і до цих місць ніхто не повинен торкатися без дозволу;

Після 6-ти років дітям можна вже розповісти, що дорослі бувають як хорошими, так і тими, хто може нашкодити, зробити боляче;

Розкажіть дитині як правильно користуватися соціальними мережами;

Якщо сталося сексуальне насильство - вислухайте дитину: все, що вона хоче вам розповісти.

Нагадую батькам: у разі насилля над дитиною обов'язково повідомляйте до поліції !!!

Інформації для батьків «Захистіть свою дитину!»

Найчастіше тільки фізичне насильство ми вважаємо насильством.

Нам складно припустити, як часто ми самі демонструємо насильство або стаємо жертвами.

Виявляється, насильство – це ще й:

Погроза нанесення собі або іншому тілесних ушкоджень;
Невиразні погрози, як-от: «ти в мене дограєшся!»;
Погрози піти, забрати дітей, не давати грошей подати на розлучення, розповісти про щось;
Заподіяння шкоди домашнім тваринам ( щоб помститися партнеру);
Ламання та знищення особистих речей;
Використання брутальних слів, лайка;
Принижування, ображання, постійне підкреслювання недоліків;
Контролювання, обмеження в спілкуванні, стеження;
Заборона лягати спати, або насильне позбавлення сну;

Звинувачування у всіх проблемах;
Критикування думок, почуттів, дій;
Поводження із ним/нею як із прислугою;
Ігнорування.
Насильством щодо дітей слід вважати:
Нехтування дитиною;
Нехтування обов’язків стосовно дитини;
Відсутність в сім’ї доброзичливої атмосфери;
Недостатнє забезпечення дитини наглядом та опікою;
Втягування дитини в з’ясування стосунків між батьками та використання її з метою шантажу;
Недостатнє задоволення дитини в їжі,одязі, освіті, медичній допомозі, за умови, що батьки матеріально спроможні зробити це;
Використання алкоголю до втрати самоконтролю над дітьми;
Нездатність забезпечити дитині необхідну підтримку, увагу, прихильність.

Нескладно помітити, що все це не рідкість у наших сім’ях. Ми не розглядаємо це як щось особливе. Так поводилися наші батьки, батьки їхніх батьків. Така поведінка стала для нас звичною. І часто ми просто не замислюємось над тим, як це може вплинути на нас самих і наших дітей.

Чи знаєте ви, що:

Діти бачать, чують та пам’ятають більше ніж думають дорослі. Нам здається, що дитина в цю хвилину не бере участі в конфлікті (захоплена грою,дивиться телевізор, перебуває в іншій кімнаті). Але насправді діти завжди знають коли батьки сваряться.

Діти різного віку по-різному реагують, але на всіх дітей, навіть на немовлят, впливає домашнє насильство.

Будь-яке домашнє насильство, не залежно від того спрямоване воно безпосередньо на дитину чи іншого члена сім’ї, травмує дитину!

Як діти реагують на насильство в сім’ї:

Діти зазнають почуття провини, сорому і страху, так, ніби вони відповідальні в насильстві, яке їм доводиться спостерігати.

Діти відчувають сум.

Діти відчувають гнів, тому що вони не спроможні змінити те, що відбувається в сім’ї.

Як ці переживання відбиваються на поведінці дітей?

Вони можуть:

Реагувати надто агресивно;

Не визнавати авторитетів;

Бути пасивними чи пригніченими;

Мати вигляд заляканих;

Скаржитися на головний біль, постійне відчуття втоми, сонливість тощо.

Пам’ятайте!

В сім’ї дитина пізнає, як взаємодіяти з іншими людьми, як ставитися до себе і до оточення, як впоратися з труднощами і, за великим рахунком, що таке життя.

Які уроки може отримати дитина, що стикається з домашнім насильством?

Діти, що були свідками насильства в сім’ї, засвоюють:

1.Насильство – це засіб розв’язання конфліктів або отримання бажаного. Цю навичку вони переносять спочатку в дитячий садок і школу, потім у дружні і близькі стосунки, а потім у свою сім’ю та своїх дітей.

2.Негативні форми поведінки в суспільстві–найвпливовіші.Діти переконуються, що тиск та агресія призводять до бажаного результату, і не шукають інших способів взаємодії з іншими людьми. Вони не знають про те, що можна домогтися бажаного, не обмежуючи прав іншого.

3.Довіряти людям, особливо дорослим – небезпечно.У своїх сім’ях діти не мають прикладу позитивних стосунків. Тому їм складно встановити близькі стосунки з іншими людьми. Вони не спроможні розуміти почуття інших людей.

4.Свої почуття й потреби не можна виявляти відкрито.Дитина не може виявити свої справжні стосунки в сім’ї, тому що до неї просто нікому немає діла, або за цим настане покарання. Врешті-решт вона втрачає цю навичку – виявляти свої справжні почуття. Дієві негативні почуття – вони привертають увагу, піднімають авторитет – тому тільки їх і варто проявляти. В результаті дитина: або приховує свої почуття в сім’ї, знаходячи їм вихід на вулиці, в школі; або керується принципом – мовчи, терпи і принижуйся.

У сім’ях, де в стосунках з дітьми переважають контролювання, нехтування дитячими проблемами, тиск приниження один до одного, дитина може вирости агресивною або забитою, такою, яка не вміє постояти за себе. Тому ми повинні частіше думати про те, кого ми хочемо виховати. Ми весь час маємо пам’ятати, що дитина – це наше дзеркало.

На виконання листа Уповноваженого Президента України з прав дитини від 28.09.2020 № 15/3-01/ 1684, з метою профілактики та захисту дітей від шантажу в цифровому просторі, сексуального насильства та експлуатації, а також запобіганню отримання «Синдрому струшеної дитини», просимо розглянути можливість щодо розповсюдження та трансляції відеороликів «Stop Sexting» та «Припиніть струшувати дитину», що носять соціально значимий, некомерційний характер.

Посилання для завантаження відеороликів:

«Stop Sexting» -

wym-1607070288414

«Припиніть струшувати дитину»

wym-1607070341200

ЗБЕРІГАЄМО ПСИХІЧНЕ ЗДОРОВ’Я ПІД ЧАС САМОІЗОЛЯЦІЇ.

ПСИХОЛОГІЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Поширення небезпечної коронавірусної інфекції викликало необхідність у більшості з нас кардинально змінити плани на життя та опинитися у ситуації самоізоляції. Як наслідок – можливі прояви тривоги і стресу, від яких потерпають і діти, і дорослі.
Як організувати життя дітей під час тривалого карантину? Як їх підтримати та як розповідати про події, не провокуючи паніки? Дати відповіді на ці та інші питання вам допоможуть психологічні рекомендації.
Діти реагують на стрес в різний спосіб. Це може бути тривога, злість, збудливість, відсторонення, або, навпаки, «залипання» на дорослому. Будьте уважні до таких проявів, реагуйте підтримкою, давайте більше уваги та
любові. Пам’ятайте, що для дітей важливо, коли ви їх чуєте, доброзичливо спілкуєтесь, здатні запевнити та заспокоїти. Сприяйте тому, щоб дитина могла гратися та відпочивати, була з батьками та родиною. Якщо ж через
хворобу чи госпіталізацію такий контакт неможливий, подбайте, щоб завдяки засобам зв’язку дитина могла регулярно спілкуватися з близькими, отримувати та надавати підтримку.
Спокійно поясніть дитині, що відбувається. Спирайтеся на факти, використовуйте зрозумілі слова з огляду на вік дитини. Доступно розкажіть, як зменшити ризик зараження.
Якщо є можливість, підтримуйте творчість дитини у період ізоляції та обмежте період перебування в Інтернеті (Ваш і самої дитини) Малюйте разом із нею, читайте улюблені книги свого дитинства, переглядайте «золоту
колекцію» мультфільмів та кінофільмів, створіть або доповніть фотоальбом чи колаж. Заспокоїть та покращить настрій процес приготування домашніх
смаколиків та бешкетування із домашніми улюбленцями.
І пам’ятайте – найбільша небезпека для незрілої психіки дітей – це незріла психіка дорослих, які поруч. Тому будьте спокійними та поміркованими, ведіть здоровий спосіб життя, їжте разом із дітьми свіжі овочі та фрукти, практикуйте дихальні вправи, розповідайте оптимістичні життєві історії, передавайте позитивний досвід поколінь. І головне – вірте, що пора невизначеності та ізоляції мине, ті, хто захворів – одужають і життя принесе ще багато щасливих та радісних подій.

Як зберегти спокій під час пандемії коронавірусу

Сьогодні, коли на всіх каналах новин і у стрічках соціальних мереж тільки й говорять про стрімке поширенняCOVID-19, а заходи, направлені на його стримування, порушують наш звичний ритм життя, будь-яка людина відчуватиме неспокій і тривогу. То як залишатися спокійним і не панікувати під час спалаху захворювання ? Найголовніше, що може зробити людина – це розуміти про існування потенційної загрози і не сіяти зайвої паніки.

Ми повинні визнати, що пандемія існує, тому важливо вжити розумних заходів, наприклад, дотримуватися рекомендацій Центрів з контролю та профілактики захворювань, які наголошують на необхідності ретельно мити руки, уникати соціальних контактів, людяних місць, і за можливості не подорожувати. Проте, також важливо дивитися на ситуацію тверезо, зосереджуватися на тому, на що ми можемо впливати , та перестати сильно і часто хвилюватися».

До вашої уваги пропоную заходи для відновлення спокою у розпал спалаху коронавірусу, та поради, щоб перестати панікувати через нього.

Діліться тим, що ви відчуваєте

Якщо ви накажете людині не хвилюватися, навряд чи це її заспокоїть. Так само це не заспокоїло б і вас.

Натомість прийміть саму ситуацію і своє ставлення до неї. Пам'ятайте, у вас є право хвилюватися, але ви також можете більш конструктивно вирішити цю проблему.

Для початку визначте ймовірні і можливі варіанти того, що може з вами трапитися.

Наприклад, найгіршою вашою думкою може бути те, що ви можете померти від COVID-19. Це лише один з можливих варіантів, як і у будь-якій іншій ситуації у вашому житті, але неможливо жити і кожного разу думати про всі варіанти розвитку ситуації; будь-який вибір ви робите на основі того, що найімовірніше може статися у тій чи іншій ситуації. В цілому для українського населення ймовірність померти від нового коронавірусу є низькою, тому переналаштуйте своє мислення і зосередьтеся на найбільш ймовірному варіанті розвитку подій.

Перестаньте читати і дивитися новини на деякий час

Якщо гугнити «Випадки зараження коронавірусом» кожні кілька годин, це похитне ваш психологічний стан і посилюватиме страхи через коронавірус. Натомість спробуйте обмежити потік інформації. Скоротіть час перегляду новин до 15 хвилин на день, щоб знати основні події, як от про закриття шкіл або зміни в рекомендаціях щодо подорожей.

Займіться більш продуктивною діяльністю, наприклад, турботою про сім’ю, закінчіть робочі завдання або виділіть час для відпочинку.

Обмеження перегляду новин і переорієнтування своєї уваги на повсякденні справи допоможе вам заспокоїтися та зменшити страхи через коронавірус. Коли у вас виникає тривожна думка і крутиться в голові, у вас може початися «Google-it» ( «погугли-про-це») – одержимий пошук в інтернеті інформації про предмет своєї стурбованості. Вам вирішувати, на чому зосереджувати свою увагу, тому контролюйте потік новин, які до вас надходять, і продовжуйте займатися своїми повсякденними справами, на які ви можете впливати.

Складіть графік «часу для стурбованості»

Багатьом це допомагає: протягом дня виділіть 15–20 хвилин і зустріньтеся зі своєю стурбованістю віч-на-віч. Якщо стурбованість, пов'язана з COVID-19, не покидає вас протягом дня, запишіть її і пообіцяйте собі: «Я займуся нею десь об одинадцятій». Коли настане час для стурбованості, запитайте себе: мої негативні думки є продуктивними чи непродуктивними?

Продуктивна стурбованість відрізняється від непродуктивної. У результаті продуктивної стурбованості ви починаєте робити щось корисне вже сьогодні. Наприклад, що ви можете зробити, щоб зменшити ризик? Мити руки, використовувати серветки – виконувати всі поради Центрів з контролю і профілактики захворювань. Це продуктивні дії. Непродуктивна стурбованість – це коли ви запитуєте себе: «Що, якщо?..» Наприклад, «Що, якщо я буду йти вулицею і хтось кашляне на мене? Що, якщо я був на зустрічі і випадково торкнувся когось зараженого?» Ми не можемо на це впливати, тому ця стурбованість є непродуктивною.

Я не кажу людям не хвилюватися, протее, якщо ви хвилюєтеся, то робіть це у відведений час, щоб це не відбирало у вас сили, і потім трансформуйте стурбованість у продуктивні дії.

Оцінюйте об'єктивно

Ваша мета – не позбутися стурбованості, а оцінити її об'єктивно. Розумно, коли лікарні та уряд стежать за цією ситуацією, оголошують карантин і встановлюють обмеження для зменшення розповсюдження. Це може викликати занепокоєння в соціумі, але пам’ятайте, що урядовці та посадовці галузі охорони здоров’я вживають заходів, які порушують повсякденний уклад життя людей, для того, щоб підготуватися до ситуації та вирішити її.

Вжиття усіх цих запобіжних заходів не означає, що події розгортатимуться за найгіршим сценарієм.

Знайдіть баланс між тим, щоб дотримуватися належних рекомендацій щодо гігієни та менше і рідше відчувати стурбованість. Не будьте вкрай самовпевненим чи нерозумним, ігноруючи доцільні рекомендації, а радше запитайте себе якими є ваші думки: продуктивними чи непродуктивними. Ви не можете контролювати все, але ви можете контролювати те, на чому зосереджувати свою увагу, і можете подбати про себе, займаючись фізичними вправами, правильно харчуючись та проводячи час з родиною.

Будьте здорові і не панікуйте !

Практичний психолог, соціальний педагог Т.П.Тишковець

ЯК ВИРІШУВАТИ ЕФЕКТИВНО

КОНФЛІКТИ У ШКОЛІ?

· При виникненні конфліктів, в першу чергу, батькам необхідно вислухати думку власної дитини, без оцінки її дій і звинувачень. Атмосфера при бесіді повинна бути довірлива.

· Враховуйте можливість фальсифікації інформації під час її передачі.

· Після цього обговоріть ситуацію, що склалася, і акуратно підведіть дитину до думки про те, що причиною сварки стало непорозуміння.

· Наступним кроком має бути ознайомлення з точкою зору протилежної сторонни конфлікту (вчителя, інших школярів)

· Контролюйте свої емоції. Уникайте суджень щодо дій та висловлювань протилежноїсторони.

ПАМ’ЯТАЙТЕ!

У жодному випадку ВиНЕ маєте права морально чи фізично чіпати іншу дитину!

· Пошук виходу з конфлікту має відбуватися при спільній бесіді батьків, учнів і класного керівника. Якщо спроби вирішення конфлікту зазнають фіаско, слід звернутися до шкільної адміністрації, практичного психолога, соціального педагога.

· Але якщо у дитини при конфліктах з однокласниками регулярно з'являються синці, то доведеться діяти рішуче і підключати керівництво школи та інших батьків.

ПРОФІЛАКТИКА КОНФЛІКТІВ У ШКОЛІ

· Для того, щоб дитина не потрапляла в гущу конфліктів, виховуйте у неї почуття власної гідності та толерантне ставлення до оточуючих.

· Привчайте школяра ні в якому разі не показувати свій страх і не піддаватися на провокації. Але при цьому необхідно прищеплювати в дітях повагу до вчителів та оточуючих.

· У тому, як уникнути конфлікту в школі, важливу роль відіграють і батьки. Потрібно постійно підтримувати зв'язок з класним керівником. У напружених ситуаціях не відстоюйте сліпо позицію вашої дитини, вислухайте і протилежну сторону.

Практичний психолог Т.П.Тишковець