Теорія поколінь, як порозумітися з дітьми

Все було начебто добре, але раптом дитина стає некерованою. Гепає дверима, вередує, кричить та відстоює своє «ні». Що робити у цьому випадку батькам: нагримати чи перечекати. І чи означає це, що дитина віддаляється від вас і порозуміння вже не знайти? Практичний психолог опорного закладу «Престиж» Вікторія Юдковська, яка працює як з учнями, так і з їхніми батьками, розповіла, як побудувати взаємовідносини з дитиною, коли та починає відстоювати власні кордони.

Своєрідний екзамен у стосунках батьки-діти відбувається саме у підлітковому віці. Адже тоді діти починають відстоювати особисті кордони, які важливі для кожної дорослої людини. І цей період, який неймовірно важливий для подальшого життя, батькам треба пройти разом з підлітком. Важливо не віддалитись та не стримувати цей процес своїм авторитаризмом. Адже якщо це особистісне формування не відбудеться, то є теорія, що підлітковий період людина переживе у дорослому віці, а це може мати негативні наслідки у професійному чи особистому житті.

Які важливі кроки мають зробити батьки назустріч своїй дитині? До того віку, коли дитині виповниться 10-11 років, її стосунки з батьками мають сформуватись дружніми та здоровими. Щоб вона могла довірити мамі й татові свої переживання та думки. Та була певна, що її завжди сприймають такою, як вона є.

Є декілька кроків, які допоможуть побудувати здорові стосунки з дитиною.

Крок перший – сприймайте дитину такою, якою вона є. Незалежно від віку сина чи доньки, батьки мають дати собі установку: «Я приймаю свою дитину такою, якою вона є незалежно від її здібностей, задатків та поглядів». Це, фактично, фундамент ваших взаємовідносин. Прощайте дитині її невеликі помилки та «неідеальності». Нехай вона постійно матиме на них право, як і ви на свої.

Крок другий – обійміться. Замість того, щоб лаяти дитину – обійміть її. Психологи рекомендують обіймати своє дитя не менше 8 разів за день. Знаходьте час для тактильного контакту з дитиною вранці та ввечері, якщо не бачитесь протягом дня. Обійми та конструктивний діалог - найкращий шлях до порозуміння. Й завжди пам’ятайте, що не дитина погана, а її вчинок, адже жодна особистість не може бути чи поганою, чи хорошою, усі ми абсолютно різні. У дорослому віці може бути період, коли дитина відмовляється від обіймів. Не наполягайте, у кожного свої межі особистого комфорту.

Крок третій – навчіть дитину виявляти власні почуття. Для чого навчіться проговорювати та виявляти власні почуття до неї. «Я щаслива, бо…», «мені сумно, бо…». Питайте в дитини: як ти себе почуваєш, через що ти ображена. Зацікавленість та абсолютна відкритість у спілкуванні – це дуже важливо. Не допускайте відповіді «угу», «ага» і «ну все ж добре?», якщо дитина вам розповіла щось, що її хвилює. Ні, «не все ж добре», якщо це її бентежить. Або навпаки, вона хоче поділитись своєю радістю з вами, й чергове «угу» відбиває потребу розповідати щось батькам. У будь-якому віці син чи донька мають бути впевнені, що вони можуть щось розповісти мамі або татові й отримати мудру, конструктивну пораду.

Крок четвертий – спільне дозвілля. Проводьте його разом з дитиною. Нехай у вас будуть певні традиції, де ви проводите час в іграх, дослідництві чи спілкуванні. Все залежить від віку дитини. Дошкільники – це ігри, молодша шкільна ланка – дослідження чогось нового, а підлітки – спілкування.

Чи відбивається спосіб життя батьків на дитині? Безумовно. Для того, щоб дитина могла сама сказати: я хочу займатись танцями, малюванням, грати в шахи чи щось інше, вона повинна мати приклад батьків, які чимось цікавляться. Якщо мама й тато не мають власних хобі, або проводять дні за гаджетами, переглядом телевізора, то дитина, як правило, робитиме те саме, її мало цікавитиме щось інше. Сварки та суперечки у родині можуть стати бар’єром у спілкуванні з дитиною.

Що важливо для підлітка? Щоб його поважали, як особистість і водночас любили. Але не тиснули. Саме у підлітковому віці людина, яка психологічно формується у дорослу особистість, відчуває будь-який тиск ззовні. І якщо спробувати підкорити дитину повністю собі, то, як наслідок, у майбутньому може сформуватися інфантильна позиція до життя. Це добре лише для батьків, але не для самої дитини. Або ж у дорослому віці син чи донька матимуть труднощі спілкування з батьками.

Що робити, якщо емоції беруть верх? Якщо, наприклад, дитина, хряпнула дверима, чи щось вигукнула, не треба продовжувати спілкування з нею в цей момент. Вона дала ясний сигнал про те, що зараз дати їй спокій. І батькам краще заспокоїтись. Всі конструктивні розмови потрібно проводити, коли емоції вляжуться, розум стане більш ясним. При спокійній розмові завжди краще пояснити дитині наслідки її вчинків, разом змоделювати майбутню ситуацію Але, якщо дитина збирає речі й намагається залишити дім, це може бути беззвучним криком: «Почуйте мене нарешті, зверніть увагу на мене і на те, що для мене важливе». І тут варто вчасно і правильно зреагувати.

Як налагодити спілкування з дорослими дітьми? Дати дитині можливість самій робити свої помилки та здобувати свої перемоги. Дорослих сина чи доньку вже пізно вчити вашим поглядам на життя, хіба що, вони звернуться за порадою самі, коли вважатимуть за потрібне. Так для батьків боляче, коли дитина робить помилку і потім отримає болісний досвід. Але це вже доросла особистість, і вона має отримати цей досвід, бо це її, не ваше життя. Головне, що можуть дати батьки - свою любов і підтримку. Але не потрібно брати на себе провину за вчинки вже дорослих дітей У будь-якому віці дитині, навіть, якщо вона вже сама виховує власних, здобула певний авторитет у колег чи суспільстві, важливо знати, що окрім друзів є батьки, тато чи мама, які її люблять незважаючи на невдачі чи проступки.

Батьки і діти

( Тест для батьків у вкладеннях внизу сторінки)

_______________________________________________________________________________________

Перехідний вік: як батькам пережити підліткові бунтарства

Перехідний вік у дітей стає справжнім випробовуванням для батьків. Важко достукатися до дитини та не сваритися. Як поводитися, якщо дитина почала грубіянити, провокує вас і не йде на діалог?

Протест – це криза в поведінці, мета якої – сепарація від батьків. У цей період дитина вчиться вибудовувати і відстоювати свої кордони, намацує і вчиться дотримуватися кордонів інших людей, прагне роздобути більше свободи. Вона дорослішає, і те, яким дорослим вона стане, багато в чому залежить від поведінки батьків. Наприклад, якщо тінейджер грубіянить, а мама з татом не реагують, скоріш за все у майбутньому він також не стримуватиметься.

Залежно від обставин бунт може проявлятися по-різному, і причини в нього теж можуть бути різними:

· Протест проти суворих правил і жорстких рамок, в які батьки іноді заганяють дітей. Для тінейджера це втеча з моральної клітки.

· Непослідовність виховання і не визначені правила. Сьогодні ви дозволили купити рвані джинси, а завтра кажете, що він ходить, як бомж.

· Відсутність будь-яких правил. Якщо в родині все дозволено, дитина може перевіряти, чи важливо батькам, що з нею відбувається?

· Через протест дитина просить про допомогу. Наприклад, якщо вона прогулює школу, це може говорити про конфлікт з учителем або однокласниками.

· Незадоволена потреба в любові й турботі – так дитина звертає на себе увагу.

· Гіперопіка і вознесіння на п’єдестал. Не тільки тінейджера, а й усіх людей напружує, коли хтось надто близько наближається до нашого «Я». Своїм протестом дитина показує: «Батьки, зупиніться, я сама себе обслужу».

· Постійні конфлікти і скандали в сім’ї.

· Прагнення бути прийнятим однолітками.

· Бажання бути незалежним і самостійно контролювати своє життя.

· Пошук нового себе.

Також причини підліткового протесту криються у фізіології. Кора головного мозку перебудовується, що провокує гормональні сплески. У цей час дитина говорить одне, робить інше, а насправді хоче третього.

Як вести себе батькам:

Перше, що радить експертка – відступити в сторону і дати підлітку більше свободи. Конфлікти часто тому і стаються, що дорослі, не усвідомивши, що дитина виросла, продовжують контролювати її, як малюка.

“Я рекомендую дозволити дитині розправити крила там, де це не зашкодить її здоров’ю і не відіб’ється погано на інших: дозволити пофарбувати волосся в блакитний, кинути художку або танці, носити одяг а-ля бомж-стайл. При цьому можна встановити правила, що ночувати треба вдома, тарганів у кімнаті не розводити, якщо ти затримуєшся – зателефонуй і попередь”, – каже пані Ірина.

Часто батьки переживають, що якщо послабити контроль, дитина покотиться з гори. Але це кліше й омана. Річ у тім, що якщо в дитини в житті все було добре, вона росла в атмосфері любові та спокою, ходила на спів чи танці, то не буде їй цікаво пити пиво в під’їзді.

Якщо дитина все ж схибила і її занесло не туди, проявляйте стриманість. Не варто нападати, різко висловлювати своє невдоволення. Будь-яка агресія призводить до того, що підліток замикається в собі на знак протесту і може відхилитися від курсу ще сильніше. Тому краще спокійно обговорити ситуацію. Без криків і погроз.

Важливо з’ясувати справжнє бажання дитини і спробувати зрозуміти глибинну причину проступку. Можливо, це крик про допомогу, реакція на булінг, стрес або високе навантаження.

Якщо зараз дитина не готова говорити, дайте час обміркувати ситуацію. Пізніше спробуйте знову все обговорити. Будьте спокійним та доброзичливим. Для підлітка зараз неймовірно важливо, щоб до нього ставилися як до рівного.

Підліток-командир

Це може проявлятися в таких формах: «Ці шпалери потворні. Ти що, не могла щось нормальне купити?» Ситуації, коли дитина починає командувати батьками, часто випливають з того, що раніше їй все дозволяли. Вона звикла, що їй усе можна, їй ні в чому не відмовляють.

Тут пані Ірина радить батькам навчитися одразу зупиняти дитину. Наприклад: «По-перше, мені ці шпалери подобаються. По-друге, вони армовані і дозволять приховати тріщини, коли новий будинок даватиме усадку. Це означає, що нам не доведеться робити ще один ремонт через рік. По-третє, це мій дім і я роблю так, як мені подобається. Коли ти виростеш і в тебе з’явитися свій – роби там, що хочеш».

Агресія та хамство

Необхідно пригадати всі ситуації, коли дитина грубіянить, і культуру спілкування в сім’ї. Ну, наприклад, мама приготувала суп і пішла до дитини в кімнату, щоб покликати на обід, а вона одразу: «Ну що тобі від мене треба?». Під час бесід з’ясовується, що мама завжди порушує кордони дитини – вона не стукає, перед тим, як увійти. Або насипає суп, хоча дитина сказала, що не голодна, а потім ображається, що тарілка так і стоїть повна.

Або коли підліток кричить: «Ти мене дратуєш і бісиш взагалі!». Ну якщо він неодноразово повторював, що не голодний і поїсть сам, коли захоче? Це дратує.

Інше питання, коли спілкування дитини нешанобливе. Батькам радять припиняти такі викиди. Прямо так і казати: «Милий, я тобі не друг. У такому тоні зі мною розмовляти ти не будеш. Люблю тебе. Поговоримо, коли ти будеш у настрої». І все, спокійно залишати місце подій.

Не потрібно боятися образити дитину. Навпаки, така ваша поведінка навчить тінейджера поважати інших.

_____________________________________________________________________________________

Шановні батьки!

Інтернет – частина нашого повсякденного життя, ми користуємося ним щодня. Віртуальний простір став звичним і для дітей. Крім комп'ютерних ігор, діти використовують Інтернет для навчання, спілкування з друзями тощо. Багато батьків хотіли б, аби їхні діти проводили перед комп'ютером менше часу, та повністю вилучити з життя дитини такий спосіб комунікації з навколишнім світом не вдасться.

Як подбати про безпеку дітей в Інтернеті, вирішувати вам. Інтернет має багато переваг для дитини, якщо використовувати його правильно. Водночас діти стикаються в Інтернеті з певними небезпеками, наприклад, комп'ютерними вірусами й шкідливими програмами, кібербулінгом, шахрайством, або самі створюють собі проблеми, розповсюджуючи про себе особисту, приватну інформацію. Тому батьки повинні пояснити дитині правила безпеки в Інтернеті.

Розгляньмо докладніше, як батьки можуть сприяти безпеці дитини в мережі:

(текст у вкладеннях внизу сторінки)

10 золотих правил безпеки в Інтернеті для дітей:

(текст у вкладеннях внизу сторінки)

Рекомендації для вчителів,як зробити онлайн максимально безпечним для учнів:

(текст у вкладеннях внизу сторінки)

*******Шановні батьки!*******

Дуже часто можна почути від дорослих людей про своїх друзів: «Ми товаришуємо з дитинства». Вони цінують цю дружбу, тому що вона безкорислива та найміцніша. Але, коли мова заходить про наших дітей, про їх вибір друзів, дорослі перестають розуміти свою дитину, її почуття та бажання.

«Мій син зв’язався з поганою компанією?», «Чому дочка товаришує з цими поганими дівчатами?». Такі скарги батьків можна почути досить часто. Для початку змінимо постановку запитання: замість «у дитини погані друзі» будемо говорити «його друзі мені не подобаються». Навіть, якщо вам дійсно не подобаються друзі Вашої дитини, не поспішайте вимагати розриву відносин.

1.Є сенс замислитися: чому друзі доньки чи сина нам неприємні, чи дійсно ці стосунки є небезпечними. Можливо ви боїтесь втратити свій авторитет, прагнете повністю контролювати дії, контакти дитини. Не дивно, що в цій ситуації вона бунтує, конфліктує, або зростає несамостійною.

2.Спробуйте зрозуміти, чому Ваша дитина обирає саме такого друга. Було б дуже добре познайомитись нею ближче, з її сім’єю. Можливо, це багато що вам прояснить у становленні особистості сина чи доньки.

3.Якщо ви впевненні, що такі друзі для Вашої дитині можуть стати провокуючою ситуацію. Обов’язково обговорюйте ваші побоювання. Показуйте дитині всі плюси та мінуси даної ситуації. Частіше говоріть «Я впевнений, що ти в будь – якій ситуації ти поведеш себе гідно. Я довіряю тобі».

4.Можна піти іншим шляхом – докласти всіх зусиль для того, щоб у Вашої дитини з’явилися нові друзі - її мама і тато. Ви можете зайняти важливе місце в житті підлітка, налагодити з ним психологічний контакт. Для цього потрібно не так багато, і не так мало, а саме: постійне бажання зрозуміти, відчути свою дитину, прийняти її точку зору, нехай неправильну, з розумінням вести розмови з дня в день, не зриваючись на крик і образи, говорити з нею так, як Ви б хотіли, щоб Вона говорила з Вами.

5.Не слід забувати, що спільнота однолітків – це дуже важливий середовище розвитку дитини, канал життєво важливої інформації. Зміни, які відбуваються з дитиною під час контакту з друзями, закономірні. Важливо виховувати особистість, яка критично мислить, відкрито і доброзичливо відноситься до оточуючого світу. А це запорука життєвого успіху, в тому числі і дружби.

(текст у вкладеннях внизу сторінки)