Обласний етап конкурсу юних екскурсоводів шкільних музеїв «Край, в якому я живу»

Шевченко Уляна учениця 10 класу (керівник Теслюк Олена Анатоліївна) взяла участь в обласному етапі конкурсу юних екскурсоводів шкільних музеїв «Край, в якому я живу».

До вашої уваги відео з конкурсу під назвою "Говір села Морочне".

Запрошуємо до перегляду!

wym-1675074507746

Всеукраїнський конкурс

«Край, в якому я живу»

Етнографічна екскурсія

«Церковне начиння в експозиції музею села Морочне «Берегиня»

як свідчення релігійно- духовного життя краю»

У житті кожного населеного пункту є люди, котрі відіграли значну роль, чи, принаймні, займали вагоме місце в їхній історії. Це люди різних професій, різного соціального положення, різного віку, але прожите ними життя, їхній приклад служіння громаді, бездоганне виконання службових обов’язків дало можливість наступним поколінням пам`ятати про них багато років.

Кожен регіон нашої країни неповторний у своїй самобутності. Тому важливим стимулом для участі в конкурсі послужило нестримне бажання розповісти про минувшину нашої малої батьківщини, нашого милого серцю Полісся . А саме, про церковне начиння, яке в далекому минулому слугувало для священників.

Запрошуємо до перегляду !

wym-1644412079346

Виконавець: Корнійчук Іванна Олегівна учениця 9 класу

Педагогічний керівник: Теслюк Олена Анатоліївна

керівник музею села Морочне «Берегиня»

2022 р.

Край в якому я живу

Екскурсовод музею села Морочне "Берегиня" Морочненського ліцею Софія Лобан готуючись до участі в конкурсі "Край в якому я живу", підготувала та провела екскурсію шкільним музеєм.

Запрошуємо до перегляду !

wym-1611922689438

Відділ освіти Зарічненської райдержадміністрації

Морочненська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

Зарічненської районної ради Рівненської області

Всеукраїнський конкурс “Край, в якому я живу”

Етнографічна екскурсія

”Мій оберіг – моє село Морочне”

Виконавець: Невядомська Катерина, учениця 7 класу

Педагогічний керівник: Кудря Є.М.,

керівник музею села Морочне « Берегиня»

тел. 0502341571

ВСТУП

Інформаційна довідка про музей села “ Берегиня”

• Створено у 2010 відповідно до наказу № 125 від 19.11. 2010 по Морочненській школі Зарічненської районної ради, відділу освіти Зарічненської держадміністрації.

• Зареєстровано в управлінні освіти і науки Рівненської облдержадміністрації №508 від 24.10.2016 свідоцтво № 18/36

• У результаті пошукової роботи учнів і вчителів школи була зібрана етнографічна колекція, що стала основою фондів шкільного музею.

• Тематична будова музею: археологічна та топонімічна карта села із давніх часів; село у період І та ІІ Світової війни; побут, зайнятість та ремесла жителів села; релігія та духовність у селі; освіта та освітньо-просвітницька діяльність у селі; повоєнні роки.

• Співпрацює з Зарічненським районним краєзнавчим музеєм (екскурсовод Харламова Віра Миколаївна); Рівненським краєзнавчим музеєм ( Булига Олександр Степанович- директор музею).П

• Постійними відвідувачами є учні школи та жителі села, а також туристи з області та інших міст України; гості з Білорусі та Польщі.

• Етнографічна екскурсія триває 10 хвилин, починається із загального огляду та завершується оглядом експонатів музею.

Назви тематичних екскурсій:

• «Мій оберіг – моє село Морочне»

• «Вишиванка – скарб наших бабусь»

• «Їх викохав поліський край»

•

ІІ. Основна частина

Етнографічна екскурсія «Мій оберіг – моє село Морочне»

Слайд 1

Ніщо у спогадах моїх не віджило,

Не змило водами життя поточне,

Та памяттю завжди вертаюся в село,

В мій оберіг , в моє село Морочне.

В.Остапович

Слайд 2

Ласкаво просимо на віртуальну екскурсію до музею села Морочне «Берегиня».

Давайте розпочнемо нашу екскурсію «Хвилинкою гарного настрою»

і один одному скажемо приємні компліменти.

Я приїхала із далекого поліського села ,як кажуть, “ з кінця світу”,але ні - це початок гостинності та працелюбства.

Слайд 3

У мальовничому куточку Полісся знаходиться село Морочне. Навесні біля кожної оселі починають вбиратися цвітом сади, воно стає невпізнанно красивим. Уквітчане соняхами і очеретом, під плескіт води та клекіт лелек згадує воно своє минуле…

А згадати древньому поселенню є про що.
Назва Морочне ( в недалекому минулому Морочно) походить від слів морочити, дурити голову,омана, завдавати клопоту, морок, мряка. Таке визначення близьке туманному, похмурому, тяжко доступному поліському краю.

Слайд 4

Линув час, спливало століття за століттям, і наше село було свідком багатьох знаменних подій різних періодів.
В зелені садів потопають сучасні і навіть тогочасні будинки морочненців,
які продовжують справу своїх батьків - вирощують хліб.

Слайд 5

Ось перед вами археологічна та топонімічна карта села їз давніх давен.

Слайд 6

На піщаних дюнах поблизу села археологи знаходили числені залишки стоянок перших поселенців доби мезоліту, так званих свідерської та яніславицької культур. В урочищі Іванчі в двох кілометрах на північ від села зафіксована стоянка й поселення бронзового віку та княжої доби.

Будь – які писемні відомості про село цього періоду відсутні. Хоча в урочищі Королівщина, поблизу церкви, знаходимо багато уламків глиняного посуду того періоду.

Перша писемна згадка про село датується 1511 роком, хоча пошуки на її підтвердження в історичних документах тривають.

Слайд 7

У XVI столітті село входить до складу Пінського староства й терпить часті спустошливі набіги кримських татар.

1595 рік – жителі села беруть участь в повстанні під проводом Северина Наливайка.

У XVIІ столітті козацькі визвольні війни дійшли й до Полісся. У Морочно в цей час було шість дворищ, що мали назву Мелеховичі, Патрикеєвечі, Батиївщина, Сикутиське, Андріївське, Мельниковське.

Власниками іншої маєтності у селі були шляхтичі Домановичі. Останнім із роду котрих 1672 року відомий історичній науці київський полковий писар Петро Іванович Доманович.

У XVIІІ столітті село належить пінським уніатським єпископам і ченцям домініканцям. Згодом переходить у власність шляхтичів Заборовських і Хрисановських. Після них село спадкують Родзевичі. Останнім із їхнього роду відомий Генріх Антонович Родзевич, від котрого 1867 року село конфіскується на користь поміщиків Пашкевичів.

На зламі XVIІІ – XIX століть мали у селі свою власність і поміщики із роду Терлецьких, стараннями котрих було збудовану православну церкву.

З 1867 і до 1939 року село було у власності Пашкевичів , останньою із них, хто мав маєтність у селі ,була Ядвіга Пашкевич.

Після третього поділу Польщі 1795 року Морочне входить до складу Пінського повіту Мінської губернії Російської імперії й отримує статус волосного центру.

Слайд 8

Слайд 9

З 18 березня 1921 року – після підписання Ризького договору Західне Полісся відійшло до Польщі. На цей час Морочне стає гмінним центром Пінського повіту Польського воєводства, і проіснувало ним аж до приходу Червоної армії у вересні 1939 року.

Торгівля була зосереджена у руках євреїв, за одним винятком – свій магазин мав поляк Жарчинський. В селі у двадцяті – тридцяті роки, крім органів влади та державного нагляду, знаходилися готель, громадська їдальня, суд, пожежна команда, невелика пересильна тюрма, дві корчми, пожежний духовий оркестр, стадіон та клуб “ Дом Людовий“. Відділення зв'язку, яке складалося із двох відділів: пошти й телефонної будки.

Технічним досягненням того часу була парова електростанція, котра працювала на дровах і подавала електроенергію в урядові приміщення.

Від річки Ножик до маєтку морочненської поміщиці Ядвіги Пашкевич був прокопаний судохідний канал, по якому із Пінська за виробленою у маєтку продукцією припливав пароплав. У маєтку виробляли цеглу, була лісопильня, тартак, на якому виготовляли покрівельні дошки – гонту, в гуральній із картоплі виробляли спирт. Також виготовляли в маєтку дьоготь, гудрон – технічну смолу, і був свій ковальський цех та паровий млин.

Слайд 10

Слайд 11

А зараз перейдемо до розділу «Релігія та духовність у селі”
Перед вами стенд « Духовні та релігійні вірування морочненців». Там розміщена інформація про відомих священників села . До вашої уваги предмети церковної утварі. Особливо цінні експонати: церковний замок 17 століття, лампатка та церковні дзвіночки, унікальна Біблія.

Слайд 12

Наш сільський священик Павло Дубінець відомий не тільки у районі, але і в області як краєзнавець . Завдяки йому шкільний музей села “Берегиня“ поповнився багатьма експонатами. А ще Павло Євгенович знає історію чи не кожного періоду життя нашого села і дуже цікаво про це розповідає. Давайте подивимося фрагмент передачі “Мандри“, яка була присвячена селу Морочне.

Слайд 13 ( відео)

Слайд 14

Хочу розповісти Вам про побут, зайнятість та ремесла жителів села

Слайд 15

Тут і веренька з бересту , постоли з лози особливої техніки плетіння, плетені діжки для зернових, коші для вилову в’юнів.

Слайд 16

Напрочуд хорошими майстринями у ткацтві та вишивці були наші

морочлянки.

У піст збиралися на вечорки, щоб прясти ,ткати, вишивати.

Слайд 17

Освіта та освітньо-просвітницька діяльність у селі.

За Кліровими відомостями 1914 року в Морочно діяли 4 народні училища, працювали польські Повшехтні школи. Приміщення у війну згоріло. Учні вчилися по хатах,а в 1946 році навчання відновилося.

Слайд 18

А на цих стендах - життя села у воєнні та післявоєнні роки

Слайд 19

29 червня 1941 р. два німецьких бомбардувальники вперше скинули бомби на наше село, в результаті цього понад 10 сімей залишились без домівок. Через декілька днів бомбардування повторилось. 10 липня 1941 року німецькі солдати без бою ввійшли в Морочне. У той страшний час людям важко було визначитись. Багато жителів Морочного пішли в партизанські загони С. Шмата і І. Федорова, котрі діяли поруч, а пізніше вони влились до лав Червоної Армії, воювали на фронтах Другої світової війни. Дехто, навпаки, став на бік окупантів. 18 липня 1942 р. в урочищі «Маяк» було розстріляно понад 500 євреїв. Частина національно свідомих жителів, особливо молодь, тісно співпрацювали із загонами ОУН-УПА, приймаючи також участь у бойових діях. За період окупації багато жителів села було вивезено на роботи до Німеччини, не всі вони повернулись додому.

Після визволення від фашистів, зимою 1944 р., у Морочному був організований мобілізаційний пункт, до якого звозили з інших сіл району військовозобов’язаних і відправляли на війну.

У 1945 р. відновили свою роботу радянські органи влади. Село знову стало районним центром, але через активні дії військових загонів УПА, котрі не припиняли чинити збройний опір радянській владі, у 1946 р. керівництво району переносить органи управління і райцентр до більш безпечного місця – Зарічного. Район перейменовують у Зарічненський. У Морочному організовується колгосп, і люди потроху починають звикати до нового життєвого устрою.

Слайд 20

Щасливі ми, що народилися і живемо в такому чудовому і мальовничому селі.
Так хочеться щиро обняти моїх морочлян, пригорнути до них небо з ангелом-охоронцем,щоб земля пахла медом, а з неба в душу людей лилася пісня. І щоб на моїй Україні був мир.
Ласкаво просимо на відвідини не віртуального, а нашого реального музею.

Слайд 21

Щиро всім дякую за увагу !

ІІІ. Висновок

Наш музей часто називають “чарівною машиною часу“.

Адже, зібрані в ньому документи й предмети зберігають пам‘ять минулого, передають її як естафету нащадкам, підтримують і розвивають зв'язок часів і поколінь.

Мова музею – мова оригіналу, першоджерела історичної інформації.

Документальні матеріали яскраво, доказово й переконливо розповідають про події минулого, допомагають відтворити, “реконструювати“ їх, воскресити справи і вчинки людей, створюють своєрідну модель подій минулого.

Тому саме шкільний музей покликаний сприяти формуванню громадянської позиції і патріотизму в учнів, розширенню світогляду й вихованню пізнавальних інтересів і здібностей, оволодінню практичними навичками пошукової, дослідницької діяльності, удосконаленню освітнього процесу.

Із матеріалами музейних експозицій можна ознайомитися на веб-сайті Морочненської ЗОШ І-ІІІ ступенів

http://morochne-zosh.rv.sch.in.ua/